Емоції відіграють дуже важливу роль у житті кожної людини, допомагаючи їй сприймати дійсність і реагувати на все, що відбувається.
В ході зростання дитина повинна навчитися керувати власними емоціями, знаходити ефективні способи опанувати потужний прояв негативної чи позитивної енергії. Батьки повинні допомогти дитині набути цих навичок, адже маленькі діти ще не здатні до рефлексії. Почуття часто досягають найвищої позначки миттєво, і малюки повністю віддаються їм. Крім того, дитина може просто не знати, що саме з нею відбувається і як цей стан називається. Важливо навчити саме контролювати та конструктивно виражати емоції, а не придушувати їх. Адже жодна людина, тим більше маленька, не може заборонити собі відчувати те, що відчуває. Пригнічена злість, страх, ревнощі витісняються зі сфери свідомого в підсвідомість і деформують психіку, перетворюючись на неврози, нічні кошмари, психосоматичні захворювання. Тому завдання батьків – навчити малюка не стримувати свої емоції, а контролювати їх, тобто проявляти так, щоб не завдати шкоди ні собі, ні оточенню.
Кроки до контролю над злістю
1. Поясніть, що злість необхідно виражати словами, а не насильством.
Діти повинні вголос вимовити, що вони сердяться, і розповісти чому.
2. Допоможіть дитині встановити зв’язок між емоціями і причинами їх виникнення. Поговоріть з нею, з’ясуйте, що спровокувало спалах злості. Маленьким дітям іноді потрібно допомогти «згадати», що ж пішло не так. Дуже скоро діти самі зможуть пояснити, чому вони сердиті, замість того щоб відразу переходити до імпульсивних дій.
3. Дитина повинна знати, що ви готові її вислухати і взяти до уваги її почуття (але це не означає, що все буде так, як вона захоче):
«Ти зараз злишся. Тобі неприємно, що я тебе не слухала. Але тепер я слухаю».
«Ти злишся… Ти образилась на Олю, бо вона забрала в тебе ляльку».
«Знаю, ти вже втомився стояти в черзі, і я теж. Як ми можемо розважитись, поки ще чекаємо? Чим би ти хотів зайнятись?»
4. Прямо скажіть, що насильство – неприйнятний спосіб проявляти злість.
Відразу ж припиняйте всі спроби, після кожної бійки аналізуйте негативні наслідки і наполягайте на тому, щоб дитина виправила свою помилку (тобто виразила невдоволення словами).
5. Діти повинні навчитися проговорювати, чого вони хочуть. Замість того, щоб скиглити і скаржитися «Він/вона мене б’є.» «Світлана відняла мій велосипед.», навчайте дитину голосно висловлювати свою потребу, наприклад:
– Скажи йому/їй голосно, при всіх, щоб так більше не робив/не робила.
– Попроси її повернути негайно. Скажи, що це твій велосипед і він тобі
потрібен просто зараз.
6. Будьте прикладом для своїх дітей. У складних ситуаціях дитина, скоріше за все, робитиме те, що ви робите, а не те, що ви говорите. Ви повинні стати для неї рольовою моделлю. Якщо ви злитеся, так і скажіть гучним голосом. Не дозволяйте собі розлютитися по-справжньому. Зліться і проговорюйте свій стан, щоб випустити пару. Тоді діти зрозуміють, що можна виговоритися і злість мине. Часто повторюйте прості фрази:
«Я розсердилась!»
«Твій вчинок мене розсердив!»
«Мені прикро, що ти не дотримав слова».
Діти краще навчаються контролювати злість, якщо ви помірно проявляєте свої емоції, а не завжди посміхаєтеся, поводитесь розумно і стримано.
Дитина повинна розуміти, що батьки теж переживають різноманітні емоції, а не лише радість.
Можна сильно злитися на дітей, при цьому не принижуючи їх і не вдаючись до насильства. Не забувайте про те, що емоції потрібно висловлювати відкрито і безпосередньо.
Дитині може знадобитися якийсь час, щоб навчитися опановувати злість. Радійте, якщо вона демонструє хоч якісь зрушення в цьому напрямі, наприклад, вже не намагається вдарити іншу дитину чи вас, а голосно вимовляє: «Я розлютився!» Навіть деякі дорослі на таке не здатні, тому вважайте, що досягли величезних успіхів!
Як навчити дітей пережити сум
Народна мудрість каже: коли вам сумно, поплачте, і стане легше. Проте цією мудрістю люди не користуються, бо поряд з нею існує ряд стереотипів, у тому числі ґендерних, які заважають проявляти сум. Наприклад: «Будь сильним, будь чоловіком», «Хлопчики не плачуть!», «Не плач. Будеш некрасивою», «Не плач. Плаксіїв ніхто не любить!» і тому подібне. Тому в дітей закладається думка, що занадто багато плакати недобре. Є навіть особливе прізвисько «плакса-вакса».
Та іноді виплакатися просто необхідно. Плакати так само природно, як і дихати. Якщо постійно стримувати сльози, людина не стане «сильною», а озлобиться, житиме в минулому, втрачаючи контакт із сьогоденням, боятиметься емоцій інших людей і всього, що пов’язано зі смертю і втратою. Якщо ви вмієте плакати і переживати біль, ви впораєтеся з чим завгодно.
Учені виявили, що коли людина плаче, її організм вивільняє хімічні речовини групи ендорфінів, що блокують больові рецептори і тим самим діють як анестезія.
Сум проходить, якщо забезпечити дитині підтримку й розуміння. Вам потрібно просто бути поруч, заспокоїтися, сісти або стати поруч і сумувати з дитиною. Іноді діти хочуть, щоб їх обійняли і тримали на руках, іноді їм хочеться сидіти на відстані.
Можна поспівчувати дитині, якщо ви вважаєте, що це доречно:
«Я сумую разом з тобою, поплач»,«Мені дуже шкода дідуся».
Якщо дитина заплуталася у своїх переживаннях або соромиться, поясніть ситуацію.
Як підтримати дитину в боротьбі зі страхами
1. Будьте неупередженими. У віці трьох-чотирьох років діти часто починають більше замислюватися про навколишній світ, а значить, і відчувати сильне занепокоєння. Поговоріть з дітьми, будьте терплячі і ведіть себе як зазвичай. Довіряйте дитячій інтуїції: іноді їхні побоювання якогось місця чи людини мають свої підстави. Страх – своєрідний радар, який не раз виручав людський рід у небезпечному минулому.
2. Аналізуйте страхи. Якщо в дитини з’явився страх перед реальними подіями або людьми, поясніть, що в житті таке малоймовірно. Проте покажіть дитині способи саморегуляції в екстремальних ситуаціях. Розробіть план дій, програйте з дитиною можливі ситуації. Подумайте разом, що потрібно зробити, щоб знову відчути себе в безпеці.
3. Якщо дитина боїться чогось нереального, скажіть правду. Не варто шукати чудовисько під ліжком – якщо тільки ви не живете на Комодо – острові жаху!
4. Приховані страхи. Якщо дитина постійно чогось боїться, вислухайте її і замисліться: може, насправді причина страху криється десь іще? Іноді побоювання – лише прикриття для більш глибокого, прихованого страху, в якому дитині важко зізнатися.
Чи потрібно навчати дітей проявляти радість?
Так, нас часто хвилюють прояви саме «негативних» емоцій. Проте в переживанні радості теж є «побічні ефекти». Від сильних позитивних емоцій люди також часто отримують стрес. Напевно, кожен неодноразово бачив чи переживав у своєму житті, що після позитивних подій з радісним спектром переживань людина почувається виснаженою. Або, наприклад, коли дитина в піднесеному настрої бігає, стрибає, галасує, шумить і не може заспокоїтись.
Тут, як і з іншими емоціями, насамперед варто дати дитині зрозуміти, що ви знаєте, що і чому вона зараз відчуває, і назвати це почуття: «Ти зараз дуже радієш… Тебе зараз переповнює радість, бо тато повернувся з відрядження…»
Крім того, варто запропонувати дитині інші способи вираження радості.
Наприклад: «Крім бігання-стрибання, як іще ти можеш порадіти татовому поверненню додому?»
Придумайте разом з дитиною список форм прояву радості відповідно до ситуації:
«Сказати татові про це»
«Обійняти його міцно-міцно»
«Намалювати татові малюнок»
«Приготувати чай»
Для полегшення відпрацювання й закріплення нових навичок контролю емоцій варто дотримуватись таких порад.
Визначте стандарти поведінки. Дитина повинна знати чіткі критерії оцінки своїх дій. Наприклад, якщо її поведінка завдає шкоди їй, іншим людям або навколишньому середовищу, то вона зобов’язана зупинитися і подумати, що робить не так. Коли правила не встановлено або вони важкі для розуміння, дітям дуже складно себе контролювати.
Зробіть паузу. Якщо ви чуєте від своєї дитини не ті слова, яких очікували, чи бачите не ту поведінку – зверніть на це увагу. Зробіть глибокий вдих, заспокойтеся. Ви повинні бути не тільки наставником, а й зразком для наслідування. Просто зробіть паузу і скажіть у відповідь: «Спробуємо ще раз. Я уважно слухаю. Я розумію, що ти хочеш мені сказати щось важливе. Скажи це так, щоб у мене була можливість допомогти тобі». Якщо лексикон вашого малюка ще тільки формується, навчіть його вживати «умовні» вирази:
«Будь ласка, дозвольте мені зробити це інакше ...»
«Тату, чи можеш ти мені дати...»
«Я починаю хвилюватися, прошу вас, допоможіть мені...»
«Зверніть на мене увагу, будь ласка...»
Якщо ваша дитина намагається битися, зупиніть її, навіть якщо вона при
цьому розсердиться. Коли вона починає ламати іграшки або кидати м’яч у
люстру, залишіть усі справи і заспокойте її. Це дозволить вашому малюку зрозуміти, що він поводиться неправильно, і швидше засвоїти правила поведінки в сім’ї.
Постійно будьте «на зв’язку» зі своєю дитиною. Чи не помічали ви, що ваш малюк починає нервувати, коли ви часто розмовляєте по телефону?
Або, граючись з ним, одним оком переглядаєте улюблене шоу? Він розуміє, що хоча ви фізично поруч, ваша увага десь дуже далеко від нього. Увага до дитини дозволить вам вчасно її заспокоїти і тим самим полегшить вашу педагогічну задачу.
Дайте дитині можливість розслабитися. Внутрішня напруга заважає продуктивному навчанню, а тим більше – вивченню чогось нового. Створіть для дитини в будинку «заспокійливий простір» з улюблених книг, малюнків або інших речей, які її радують і, отже, заспокоюють. Якщо «заспокійливого простору» поруч нема, просто зробіть паузу. Головне в цій справі – дати дитині спокійно опанувати себе. Однак не допускайте, щоб малюк відчував себе знехтуваним. Обов’язково скажіть: «Коли заспокоїшся, можеш повернутися до нас, і ми продовжимо розмову».
Щодня тренуйтесь та аналізуйте ситуації. Регулярне «тренування» набутих навичок «приборкання» сильних емоцій має відбуватися щодня у вашому повсякденному житті. Варто щодня проводити з дітьми аналіз усіх подій, які відбулися, і заново відпрацювати з ними те, що вони від хвилювання відреагували не так, як ви їх навчали, – повторити слова, інтонації та дії, які допомагають контролювати відповідні емоції. Якщо ситуація знову загострю- ється і дитина раптом «забула» потрібні слова, просто нагадайте їй: «Ми вже говорили про це. Спробуй ще раз. Я уважно слухаю».
Закріплюйте досягнення. Дуже важливо звертати увагу не лише на моменти, які потребують подальшої роботи, але й на досягнення дитини.
Обов’язково зверніть свою увагу та увагу дитини на те, що їй вдалося зробити, щоб емоція не вийшла з-під контролю. Наприклад: «Я дуже радію з того, що ти не вдарив Мишка, коли він відібрав твою машинку, а впевнено попросив його її повернути. Я пишаюсь твоїм вчинком!»
Ігрові прийоми,
які дозволять зробити навчання контролю
над емоціями цікавішим
«Світлофор». Якщо ваша дитина ще маленька, розгляньте світлофор і поясніть принцип його дії. Приготуйте кілька наборів кружалець червоного, жовтого та зеленого кольорів. Розкладіть їх у кімнатах, покладіть один до своєї сумочки.
Поясніть дитині принцип гри. Коли вона сильно збуджена, сердита, розлючена, просто покажіть і скажіть їй, що це «червоне світло». Потім, коли вона трохи приходить до тями, говоріть: «Це вже жовтий», – а коли зовсім спокійна: «А тепер зелений». Бажано, щоб малюк навчився уявляти собі справжній світлофор зі зміною кольорів, тоді з часом він за допомогою цього нехитрого прийому зможе регулювати свої емоції. До речі, якщо ви самі схильні до бурхливих проявів почуттів, попросіть малюка нагадувати вам, коли попереду «загорається червоне світло».
Знак «Стоп». Намалюйте разом знак «СТОП» і домовтеся, що як тільки дитина відчує, що починає сильно сердитися, то відразу дістане цей знак і скаже вголос або подумки: «Стоп!» Ви самі теж можете спробувати використовувати такий знак для приборкання свого гніву.
«Кривляки». Кривляйтеся з малюком перед дзеркалом. Зображуйте різноманітні емоції. Зверніть особливу увагу на міміку розгніваної людини.
«Чарівна кулька». Коли почуття вже переповнили малюка, йому вкрай важко заспокоїтися. Якщо бачите, що дитина засмучена або збуджена і ось-ось заплаче, запропонуйте їй зробити глибокий вдих і повільний видих: «Нумо надуватися, як повітряні кульки! Цікаво, в кого більше поміститься повітря? А тепер повільно-повільно випускаймо з наших кульок повітря».
«Лимон». Якщо дитина явно роздратована і сердиться, попросіть її міцно-міцно стиснути, а потім поступово розслабити кулаки: «Ти такий сердитий. Ану стисни кулачки, покажи, як сильно ти сердишся А ще сильніше можеш розсердитися?» Потім попросіть дитину розтиснути пальці і, нарешті, розкрити долоні, повністю розслабивши руки.
«Могутнє дерево». Попросіть дитину якомога сильніше натиснути п’ятами на підлогу, напружити все тіло, руки, ноги; міцно зціпити зуби: «Ти могутнє дерево, дуже міцне, в тебе сильне коріння, яке йде глибоко в землю, тобі ніхто не страшний. Це поза впевненої людини».
«Лев». Запропонуйте дитині уявити себе левом: «Він гарний, спокійний, упевнений у своїх силах, голова гордо піднята, плечі розправлені. Його звуть так, як тебе (ім’я дитини), у нього твої очі, тіло. Ти лев!» Можна запропонувати погарчати, як лев.
Ігровий прийом «Диво-речі». Для опанування сильних емоцій дитини можуть стати у пригоді різноманітні предмети, такі як:
• чашка: в неї можна кричати;
• миска або ванна з водою: в них можна жбурляти гумові іграшки;
• аркуші паперу: їх можна м’яти, рвати, з силою кидати в мішень на
стіні;
• олівці: ними можна намалювати неприємну ситуацію, а потім заштрихувати або зім’яти малюнок;
• пластилін: з нього можна зліпити фігурку кривдника, а потім зім’яти або переробити її;
• подушка: її можна кидати, бити, штовхати; виділіть окрему подушку «для розрядки»; не варто використовувати для цього м’які іграшки і ляльок, а от боксерська груша згодиться;
• пісочний годинник: якщо вам здається, що маленький скандаліст здатний вас зараз почути, запропонуйте йому зменшувати інтенсивність свого крику відповідно до того, як падають піщинки в пісочному годиннику, – спочатку голосно, потім тихіше й тихіше. Поставте на стіл пісочний годинник і скажіть дитині, що вона може поплакати, поки пісок перетікає з однієї половинки в іншу, а потім повинна заспокоїтися. Спостерігаючи за рухом піщинок, дитина, скоріше за все, припинить плакати. Для цієї мети добре підходять так звані піщані картинки – подвійний скляний екран, усередині якого пересипається пофарбований пісок, утворюючи химерні ландшафти.
Отже, процес розвитку емоцій починається з раннього дитинства, і важливою умовою формування емоцій та почуттів є турбота дорослих. Дитина, обділена любов’ю та ласкою, сама виростає холодною. Також дитина не повинна обмежуватися лише власними почуттями, а повинна вміти виявляти їх в інших людей, співчувати, проявляти свої емоції адекватно до ситуації та в конструктивний спосіб. Це дозволить їй налагоджувати спілкування з різними людьми, адекватно переживати стресові ситуації та залишатися здоровою.
Підготувала практичний психолог КЗ «ЗДО №20 ВМР» Савчак Н.С.
Джерело: Агресія. Анексія. Конфлікт. Соціально-педагогічна та психологічна відповідь на виклики для дітей : методичні рекомендації для педагогів дошкільних навчальних закладів. – К. : Агентство “Україна”. – 2016.
