Тривога – це звична складова поведінкового та емоційного розвитку дитини. Ця, досить неприємна для людини емоція, часто виникає, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими. Ваш малюк може непокоїтись перед відвідуванням дитячого садка, боятись темряви або їзди на велосипеді. Дошкільний вік – це той віковий період, коли уява дитини може розігратись не на жарт, тому іноді вона боїться досить дивних речей – піратів, прибульців, боїться читати вірш Діду Морозу. Дитина також може хвилюватися через побутові причини: про те, що ви забудете забрати її з дитячого садочка, що великий собака сусідів укусить її за ногу або що інші діти будуть сміятись та показувати на неї пальцем.
Такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями. В більшості дітей їх найбільш химерні тривоги з часом зникають самостійно.
Однак, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю і тому схильні до більшої тривожності, ніж інші. Незначна тривога не становить небезпеки. Але якщо вона заважає життю дитини і її батьків, то це розлад, який треба лікувати. Тривожні розлади здатні змінити картину світу дитини, вселити в дитячу свідомість ірраціональні страхи, перетворити дрібні неприємності на серйозні проблеми.
Тривожність проявляється певними ознаками у поведінці дитини:
1. Дитина надмірно турбується про все.
2. Дитина відчуває дратівливість і перепади настрою.
3. Дитина має постійне відчуття втоми.
4. Дитині годі зосередитися на чому-небудь.
5. Дитині важко засинати, тому що вона часто хвилюється вночі через негативні події, що сталися вдень.
6. У дитини змінюються харчові звички, погіршується апетит.
7. Дитина почувається покинутою.
8. Дитина відчуває ірраціональний страх із приводу когось або чогось.
9. Дитина вередує і відмовляється розлучатися з батьками.
10. Дитина шукає способи уникнути ситуацій, речей або людей, котрі викликають у неї занепокоєння.
11. Дитина боїться смерті. Це викликає в неї панічні атаки.
12. Дитина легко лякається.
13. У дитини низька самооцінка.
14. У дитини мало друзів, практично немає соціального життя.
15. Дитина хвилюється через погані події ще до їх початку.
16. У випадку компульсивних розладів у дитини повторюються дії й думки.
Також у дітей можуть спостерігатися такі фізичні симптоми тривожності:
1. Підвищена пітливість.
2. Високий пульс.
3. Задишка.
4. Тремтіння кінцівок.
5. Нудота й дискомфорт у шлунку.
6. Запаморочення.
Тривожні розлади можна лікувати за допомогою психотерапії та ліків. Процедури й методи лікування тривожності в дітей можуть поєднуватися в різному порядку. Універсального лікування тривожних розладів у дітей немає. Спосіб лікування в кожному випадку залежить від типу розладу та його тяжкості. Незалежно від способу лікування одужання дитини повністю залежить від підтримки й зусиль батьків. Саме вони повинні допомогти їй справитися із ситуацією.
Щоб полегшити тривогу в дитини, дотримуйтеся рекомендацій.
- Коли дитина дошкільного віку стає стурбованою або наляканою, зігрійте її обіймами й заспокойте.
- Виявляйте співчуття. Прислухайтеся до почуттів дитини, поважайте їх. Це допоможе дитині впоратися з тривогою. Не заохочуйте й не підсилюйте неприємні почуття.
- Зберігайте спокій, коли дитину щось турбує. Навчіть її технік розслаблення, щоб вона могла їх використовувати під час нападів тривоги.
- Заохочуйте дитину говорити про її почуття, ставити запитання, висловлювати страхи. Слухайте її, не засуджуючи. Дайте їй зрозуміти, що вона завжди може поділитися своїми емоціями.
- Не критикуйте дитину за скоєні помилки, бо це тільки посилить її тривогу.
- Намагайтеся підтримувати звичний розпорядок дня. Зміни хвилюватимуть дитину й викликатимуть у неї тривогу.
- Виявляйте гнучкість і знижуйте свої очікування від дитини, коли вона відчуває тривогу (наприклад, коли бере участь у змаганнях або виступає на сцені).
- Помічайте маленькі досягнення дитини, похваліть її за них.
- Не ставте дитині нав'язливих питань, не кажіть про речі, які можуть викликати в неї напад тривоги.
- Якщо дитина стала свідком негативної ситуації, можливо, у майбутньому вона відчуватиме тривогу. Переконайте її, що вона у безпеці.
- Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитина. Діти час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні. При перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.
Допомога малюку в подоланні своїх страхів вимагає творчого підходу. Найкраще допоможуть полегшити неприємні емоції дитині ігри. Наприклад, наступні прості заняття, що сприятимуть заспокоєнню.
«Мильні бульбашки»
Розслаблене дихання допоможе дитині швидше заспокоїтися. Коли ми глибоко дихаємо, активізується наша парасимпатична нервова система, і це допомагає нам швидко привести тіло в стан спокою. Але іноді буває складно навчити дитину дихати, особливо тоді, коли вона відчуває тривогу.
Найпростіший спосіб навчити дитину глибоко дихати – це пускати разом із нею мильні бульбашки. Видуваючи бульбашки, дитина робить рівномірні вдихи й видихи, а вигляд бульбашок заспокоює її.
Як виконувати:
- наповніть банку мильною водою. Візьміть соломинку або трубочку, через яку пускатимете бульбашки;
- покажіть дитині, як можна видути велику бульбу, зосередившись на диханні;
- запропонуйте дитині спробувати пускати бульбашки самостійно. Заохочуйте її щоразу, коли вона добре виконуватиме цю вправу.
«Заспокійлива коробка»
Що турбує вашу дитину? Що здатне її заспокоїти? Вам потрібно знати відповіді на ці питання.
Сядьте поряд зі своєю дитиною, зберіть в одну коробку речі, які її заспокоюють. Щоразу, коли вона відчуватиме тривогу, речі з коробки допоможуть їй заспокоїтися.
Як виконувати. Візьміть коробку й покладіть у неї речі, які подобаються дитині (наприклад, її улюблену іграшку, книгу або картинку). Сюди також можна покласти м'ячики, які дитина стискатиме, відчуваючи стрес, а також інші подібні предмети.
« Розфарбовування камінчиків»
Малювання має терапевтичний ефект. Розфарбовуючи камінчики в різні кольори, можна допомогти дитині впоратися з тривогою.
Як виконувати:
- зберіть гладкі морські камінці в коробку. Скажіть дитині, що ці камінчики заспокоюють;
- коли дитина починає тривожитися, запропонуйте їй узяти з коробки камінчик і розфарбувати його;
- використовуйте акрилові фарби, які можна змити, якщо камінчики закінчаться.
«Як сильно ти хвилюєшся?»
Допоможіть висловити словами те, наскільки сильно малюк схвильований та стурбований. Дитина може висловити це за допомогою рук (руки зімкнуті разом або розставлені на всю ширину) або у вигляді кола, намальованого на папері (маленьке, середнє або велике). Намалюйте кілька кіл різної величини й запропонуйте вибрати найбільш влучне.
«Що б ти хотів сказати своєму страху?»
Поясніть дитині, що занепокоєння схоже на настирливу муху, яка літає навколо неї та змушує хвилюватися. Придумайте разом з дитиною кілька фраз, і нехай вона звернеться до цієї «мухи»: «Іди!» Або «Я більше не хочу тебе слухати!» Нехай дитина скаже це спочатку тихо, а потім голосно.
«А як ми можемо змінити кінець історії?»
Діти, які відчувають тривогу з приводу будь-якої ситуації, що повторюється, часто не бачать з неї виходу. Допоможіть дитині: перекажіть її історію, але залиште її незавершеною. Потім придумайте разом кілька варіантів закінчення цієї історії. Деякі варіанти можуть здатися безглуздими, але хоча б один виявиться реалістичним. Сконцентруйтеся на тому, як малюк долає свій страх.
«Що ще ти знаєш про?..»
Деякі діти відчувають силу, коли дізнаються більше про джерело свого страху (особливо, якщо вони бояться грози, собак або їздити в ліфті). Візьміть у бібліотеці книгу про те, що лякає дитину, проведіть науковий експеримент, пошукайте інформацію в Інтернеті. Як інші люди справляються зі своїми страхами?
«Це страшно і...»
Продовження фрази допомагає визнати страх і не злякатися ще більше. Ви можете продовжити фразу, наприклад: «Це страшно, і ти в безпеці», «Це страшно, і тобі вдавалося впоратися зі страхом раніше», «Це страшно, і у тебе є план». Ці моделі внутрішнього діалогу дитина може використовувати в майбутньому.
«Чим я можу тобі допомогти?»
Дайте дитині можливість самій сказати, яка допомога їй потрібна. Якщо ви не можете зробити те, що просить дитина (наприклад, якщо вона хоче, щоб ви не залишали її в дитячому садку), пофантазуйте разом з нею про те, що це можливо: «Мені б хотілося, щоб дорослим теж можна було залишатися в дитячому садку».
«Це мине».
Дану фразу можна використовувати, коли дитина відчуває сильну паніку. Всі почуття минають. Часто дитині здається, що тривога ніколи не мине, що вона з нею не впорається або це виявиться для неї занадто важким завданням. І це нормально. Акцентуйте увагу дитини на тому, що скоро їй стане легше.
Батьки повинні бути напоготові і вчасно виявляти ознаки тривоги в дітей та допомагати справлятись з нею. Якщо ж тривоги вашої дитини заважають сімейним заходам, перешкоджають їй заводити друзів, стають виправданням, щоб не відвідувати дитячий садок або ігровий майданчик, порушують її сон або призводять до нав'язливої поведінки і вам здається, що ситуація вийшла з-під контролю, зверніться по допомогу до психолога.
При підготовці використано матеріали https://childdevelop.com.ua/articles/
