Незалежно від того, чи йдеться про ранковий вихід з дому, поведінку за столом, прибирання власної кімнати, засинання, виконання домашньої роботи, перегляд телепрограм чи користування комп’ютером, домашні правила допомагають як батькам, так і дітям. Вони дають їм почуття стабільності та порядку. Це як дороговкази, на яких написано: «Все буде добре, якщо ти підеш цією дорогою». Якщо діти знають, в якому місці вони знаходяться, то не відчувають потреби у постійній перевірці меж дозволеного. Тоді вони можуть краще співпрацювати з нами.
Діти відчувають себе значно безпечніше і впевненіше тоді, коли батьки чітко встановлюють межі дозволеного та правила поведінки, а також сприяють формуванню кордонів особистого простору дитини.
П’ятирічні діти часто перевіряють, чи батьки помітили знак заборони паркування.
Зверніть увагу, як Ваша дитина постійно сперечається з другом про правила настільної гри.
В ситуаціях, які вже сотні разів вели до конфліктів, викликаючи у нас стрес і роздратування, варто раніше встановити правила з користю для обох сторін.
Якщо Ви домовились з донькою, телевізор, кінчиться фільм, нагадайте їй про це на початку, під час та за деякий час до завершення перегляду. Будьте послідовними, коли чуєте благання: «Ще лише п’ять хвилин!» Якщо Ваше «ні» справді означає «ні»,
подбайте про те, щоб Ваша дитина мала з цим повну ясність.
«Взуття знімають у передпокої». Такі правила припиняють нескінченну кількість нагадувань та пояснень. Ви теж маєте пам’ятати про їх дотримання. У протилежному випадку можете почути: «Мамо/Тату, ти знову не зняла/в черевики».
Діти можуть дивитися телевізор, гратися, просити батьків, щоб ті їм почитали, але спочатку вони повинні зробити те, що треба.
Ви просите дитину, щоб вона склала свої машинки назад в коробку? Будьте рішучими. Скажіть: «Машинки мають бути в коробці». Проігноруйте протести дитини, а якщо
Ви повторите прохання тричі, а син все одно його не виконає, Ви будете змушені щось вдіяти з цим (і Ви чітко маєте знати, що саме). В садочку це відбувається цілком природно: «Перед тим, як ми почнемо нову гру, маємо прибрати іграшки після попередньої». Час від часу щось подібне ми спостерігаємо на футбольному полі:
жовта картка, червона картка, і гравець йде з поля. Може, у сім’ї теж варто прийняти санкції, подібні до тих, які діють на футбольному полі? Умови та правила не усунуть усіх конфліктів, бо діти є діти. Солодощі все одно дуже смачні після чищення зубів, а розмазування картопляного пюре по всій кухні – чудова забава. Але йдеться про те, щоб діти знали наслідки такої поведінки.
I Спочатку дайте собі відповідь на запитання, чого Ви хочете
досягти у вихованні і що для Вас справді важливо.
Ви б хотіли, щоб ваша дитина вранці вставала вчасно? Не їла з відкритим ротом? Робила домашнє завдання швидко і правильно? А, може, йдеться про прибирання в кімнаті? Подумайте про це хвилину, щоб усвідомити, що не все однаково важливе, а реальність не завжди буває ідеальною.
I Подумайте про розробку детального плану, якого Ви будете дотримуватись.
У момент, коли Ви просите дитину, щоб вона щось зробила, Ви маєте знати, що станеться, якщо дитина це прохання не виконає. Дитина також повинна про це знати.
Діти найкраще вчаться брати відповідальність за свої вчинки, коли відчувають їх наслідки.
I Якщо ти тільки граєшся їжею, то, мабуть, вже наїлася/вся і можеш вийти з-за столу.
I Якщо ти докучатимеш молодшому брату, то він не захоче з тобою грати.
I Якщо ти витратиш усі кишенькові гроші за один день, то решту тижня не матимеш ні копійки.
Природні раціональні наслідки порушення правил допомагають ді тям краще їх розуміти та виконувати. Якщо наслідки нашої поведінки для нас очевидні та зрозумілі, то ми можемо вирішити заздалегідь, як себе поводити. Те саме стосується і дітей.
Коли Ваші нерви піддаються випробуванням…
Конфлікт з дитиною може наростати блискавично. Якщо ми, дорослі, втручаємося надто пізно, то потім можемо не втриматися.
«Не дозволяй собі втрачати контроль» – це найважливіше правило, якого батьки повинні дотримуватися, коли чують усю серію бунтівних «НІ!», коли трирічна дитина кидається на підлогу у нападі нестримної злості і коли у батьків немає уявлення, що ж робити.
Коли рівень нашого гніву починає небезпечно зростати, ми маємо «натиснути на гальма». «Ні кроку далі» – ці слова мають виднітися на знаку «СТОП», який з’являється у голові батьків, коли в них починає свербіти рука. Цей знак нагадує нам, що незалежно від того, наскільки безсилими ми почуваємось, діти все одно слабші за нас. Також він нагадує, що діти мають право виховуватися без фізичного та психічного насильства.
Коли Ви відчуваєте, що за хвилину вибухнете, спробуйте перервати замкнене коло. Вийдіть з кімнати до того, як лють захопить Вас. Найкраще, якщо Ви якимось чином дасте дитині зрозуміти, що Вам потрібен час, аби заспокоїтись. Багато батьків в такі моменти кажуть: «Мені треба на хвилину вийти –охолонути» і або виходять з кімнати, залишаючи там дитину саму (якщо це для неї безпечно), або відправляють дитину в іншу кімнату і зачиняють за собою двері. Увага: для дитини, в якої наразі триває
напад злості або істерика, найкращим буде, якщо батько чи мати обійме її і почекає, коли в неї стихне внутрішня боротьба. Але якщо Ви відчуваєте, що перестаєте себе контролювати, краще вийти. Також можете покласти немовля, яке плаче, в ліжечко і ненадовго залишити на самоті – крик чи трясіння малюка не допоможе Вам заспокоїтись і не змусить дитину перестати плакати, натомість такі дії є дуже небезпечними для її здоров’я. Якщо така ситуація стається не вдома, знайдіть спокійне місце, куди Ви можете піти.
А ось кілька інших способів досягти спокою:
I глибоко дихайте,
I порахуйте до 10, а ще краще – до 40,
I випийте склянку води,
I подумайте про ситуацію, коли Ви почувалися дуже добре, або
про людину, яка для Вас важлива,
I поговоріть спокійно самі з собою.
А коли вже заспокоїлись… поверніться до дитини. Підійміть її та потримайте на руках. Покажіть, що Вам прикро, що Ви були такими суворими до неї, наприклад, скажіть: «Вибач». Вам обом стане легше, що буря вже минула.
На цьому зупиніться. Не дозволяйте, щоб конфлікт розвивався далі.
Чи вдома є хтось, хто б недовго зміг приділити час дитині? Не для того, щоб включитися в суперечку, а щоб Ви змогли повністю заспокоїтися.
Найкращі правила розвиваються разом з Вами.
Діти значно більше охочі до співпраці з нами, ніж нам здається. Але очевидно, що ця співпраця змінюється в залежності від віку дитини. Не можна вимагати від немовляти, щоб воно не тягло за ланцюжок своєї мами; 12-річна дитина може сама запропонувати, як може вибачитися перед сусідами за надто гучну музику. А ось загальні рекомендації, які допоможуть Вам пристосуватися до ситуації, що змінюється.
Немовлята та маленькі діти відчувають жагу до знань – вони прагнуть досліджувати і краще розуміти світ, який їх оточує. Вони не вміють оцінювати ризики та загрози. Запобігати, проявляти стриманість та передбачувати наслідки – ось на вихованні чого повинні зосередитись батьки дітей такого віку. Ви не можете зробити так, щоб діти поводилися вдома безпечно, але Ви можете зробити дім безпечним для дітей.
Встановлений розпорядок дня та кілька ритуалів – наприклад, вечірній ритуал вкладання спати – забезпечують дитині почуття безпеки та сталості, необхідні для того, щоб вона могла з нами співпрацювати.
Маленькі діти – природжені дослідники, сміливі, невтомні та винахідливі. Цей період може бути складним для Вас, оскільки малі діти дуже часто не знають, чого насправді хочуть.
Намагайтеся володіти ситуацією, вводячи мінімальну кількість правил та обмежень. Правила повинні бути простими та зрозумілими – Ви маєте терпляче пояснювати і багато разів повторювати. Розмовляйте з дитиною на її рівні – підтримуйте зоровий контакт, покладіть руку їй на плече, щоб сконцентрувати на собі її увагу. Краще сказати їй, як вона повинна поводитись, ніж чого не варто робити. Запропонувати інше рішення – це важливий спосіб вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у взаємодії з дітьми такого віку.
Якщо Ви не хочете, щоб дитина гралася картопляним пюре, поведіть її в пісочницю чи дайте пластилін. Малій дитині дуже важко відмовитись від захопливих відкриттів, які вона робить. М’яко, але рішуче, заберіть сьогоднішню газету, поставте вазон на вищу полицю… Але пам’ятайте, що зробити це треба якомога раніше, щоб скерувати поведінку дитини у вірному напрямі, не втрачаючи при цьому контролю.
Діти дошкільного віку хочуть все знати і постійно просять, щоб їм щось пояснили. Ваші пояснення стають все більше важливими для них. Пояснюючи дитині, відповідаючи на її запитання, Ви виявляєте повагу до прагнення дитини зрозуміти світ. Підтримуйте дитину і допомагайте їй крок за кроком знаходити правильний шлях у світі дорослих через зрозумілі правила, позитивні очікування, заохочення та прояви довіри.
Правила не повинні бути «витесані з каменю» як непорушні догми, що встановлюються на віки. Кожного року варто корегувати їх за потреби та додавати до них пункт чи два – адже найкращі правила розвиваються разом з вами.
