І етап. 0 – 12 місяців. Період тісного емоційного й фізичного контакту з мамою.
В перший рік життя дитини всі страхи пов’язані з новими сильними подразниками, появою чужих для неї дорослих. В основі – страх незнайомого й нового через брак життєвого досвіду.
Основне правило першого року життя дитини – батьки завжди поряд.
Страх у дитини викликають гучні звуки, незнайомці, висота, різка зміна обстановки, різкі рухи дорослих. В основі реагування – інстинктивна форма захисту від загрози, проявленої в новій, яскраво вираженій, сенсорній інформації.
В другій половині року (приблизно з 7 місяця життя) в основі страхів – відсутність матері в полі зору, як почуття самотності, неможливість підтримувати контакт з близькими дорослими. Потреба в постійному емоційному контакті з матір’ю зберігається до початку кризи трирічного віку.
В цей же період посилюється страх незнайомих людей, особливо літніх жінок, не схожих на маму. За сприятливих умов (відсутність тривалих потрясінь, хвороб) цей страх проходить у віці 1,5 років.
ІІ етап. 1 – 3 роки. Період активного пізнання оточуючого світу.
В першій половині другого року життя страхи викликають: несподівана поява чужих дорослих, висота, біль, різкі сенсорні подразники (наприклад, крики), відсутність близьких дорослих поряд.
Близько 2 років з’являється боязнь тварин, рухомих об’єктів – транспорту, «гучних» побутових пристроїв, грози та інших стихійних явищ. Можлива поява нічних жахіть.
На третьому році життя формується усвідомлення власного «Я», розуміння причинно-наслідкових зв’язків власних дій та реакцій. Цей процес супроводжується появою страху бути покараним. Участь батька у виховному процесі знижує у малюка напругу в цей період. Також сприяє екологічному проходженню кризи трьох років можливість дитини висловлювати свої побоювання й переживання.
ІІІ етап. 3 – 6-7 років. Основні страхи цього періоду – темряви і смерті.
Типовими для дошкільного періоду є страхи: темряви, закритих і незнайомих приміщень, висоти, води, болю, раптових гучних звуків, рухомого транспорту, самотності.
Близько п’яти років дитина проживає боязнь казкових персонажів.
В 5 – 6 років може з’явитися страх смерті. Проявляється у вигляді страху перед стихіями. З часом минають.
Причини дитячих страхів
Найпоширенішою причиною більшості дитячих страхів є негативний досвід. Вкусила собака – боятиметься собак.
Часто надмірну тривогу спонукає поведінка близьких дорослих. Скажімо, батьки лякають дитину бабаями, чужими дядьками, які заберуть неслуха тощо. Адже погрози від найближчих людей сприймаються досить реалістично. Слід враховувати ще й емоційність дітей, яскравість фантазій та навіюваність.
Батьки мають надавати дітям підтримку і ставитися до їхніх переживань з розумінням.
Крім того, обіцяний бабай не приходить. А це викликає ще й недовіру до авторитетного дорослого й порушує базове почуття безпеки.
У дитини виникають сумніви щодо безумовної лобові матері, якщо вона заявляє, що готова віддати дитину якомусь страхітливому чужому суб’єкту. Поступово дитина віддаляється від батьків і перестає їм довіряти. Дитячі страхи й тривоги посилюються і закріплюються.
Дошкільники не усвідомлюють свій страх, який проявляється в критичні моменти.
Набутий негативний досвід є базою для розвитку страхів у майбутньому: впав – боятиметься висоти. Потрібно допомагати дитині в подібній ситуації розібратися з почуттями й зрозуміти, що прямої загрози нема.
Надмірно тривожний дорослий. Адже страх батьків більше лякає дитину ніж сама ситуація.
Надмірна батьківська турбота, що заважає формуванню самостійності, відповідальної поведінки.
Так званий «білий шум»: постійний гул теленовин. Всі жахи активуються під час сну.
Сімейні конфлікти, фізичні покарання, надто суворі батьки, педагоги, недостатність соціалізації.
Найкраща терапія дитячих страхів – демонстрація власної впевненої поведінки дорослого: разом погладити собаку, зайти в темне приміщення, тримаючись за руки.
Потрібно пояснювати дітям і реальні загрозливі ситуації, навчити її усвідомлено оцінювати ризики, розуміти, які з них реальні, а які вигадані. Адже дитині, особливо в дошкільному віці, важко відрізнити реальність від вигадки.
Якщо дитина здорова, більшість страхів минають із часом і майже непомітно.
Джерело : Матеріали до вебінару О.С. Черниш «Дитячі страхи: від норми до патології»
